Попередження суїцидальної поведінки
Питання безпеки учнів, збереження їх життя та здоров’я, формування умінь захистити себе в навколишньому середовищі є актуальними в системі освіти та вихованні дітей та учнівської молоді.
Нормативні документи, якими необхідно керуватися при здійсненні профілактичної роботи з питань попередження суїцидальних тенденцій серед учнівської молоді в закладах освіти, такі:
- Лист МОН України від 28.03.2014 №1/9-179 «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів».
- Лист МОН України від 07.08.2015 №2/3-14-1572-15 «Щодо профілактики учинення дітьми навмисних ушкоджень».
- Лист КЗ ДНМЦ ПС від 19.08.19 року № 01/03-149 «Аналітичні матеріали про стан розвитку та пріоритетні напрямки діяльності психологічної служби у системі освіти Донецької області на 2019-2020 навчальний рік: методичні матеріали та рекомендації».
- Лист КЗ ДНМЦ ПС від 18.03.2020 року №01/02-58 «Аналiтична та статистична інформація щодо профiлактики суiцидальноi поведінки серед учнiв та учнiвської молодi за I квартал 2020 року».
Система роботи навчального закладу з профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків та учнівської молоді включає в себе такі компоненти:
1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:
• створення в закладі освіти інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси й режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;
• проведення в закладі освіти психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців з тем: «Емоційні розлади в дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?», «Конфлікти між учителями й підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії»;
• під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення соціального статусу учнів: лідерів чи відторгнутих;
• проведення індивідуальних консультацій із вчителями й батьками дітей із групи суїцидального ризику;
• організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім’ї – підліток», «Емоційні порушення в дітей», «Депресивні стани в підлітків», «Алкоголізм і наркоманія в підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;
• організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів (за потреби);
• проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати й висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес і депресія».
2. Створення позитивного психологічного клімату в закладі освіти та сім’ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
3. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:
- звернення уваги - у процесі спостереження – педагогів на фактори ризику: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність у спілкуванні; прагнення до домінування або орієнтація на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни в поведінці; низький або високий IQ; неадекватна самооцінка; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки в сім’ї тощо); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя;
- виявлення ознак емоційних порушень – втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності; постійне почуття самотності, непотрібності або суму; нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася; втеча від контактів або ізоляція від друзів і сім’ї; порушення уваги із зниженням якості роботи; занурення в роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці;
- використання спеціальних психодіагностичних методик:
1.Соціометрія і референтометрія.
2.Малюнкові тести ДДЛ і «Моя сім’я».
3.Методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику».
4.Методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз».
5. Багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ).
6.Опитувальник депресивності Бека (Веск Depression Inventory – ВDІ).
7.Опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман).
8.Модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (О. Лічко, С. Подмазін).
9. Карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко.
10.Об’єктивна методика визначення типу темпераменту за Б. Цукатовим.
11.Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45.
12.Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шваровська, О.Гончаренко, І. Мельникова).
13.Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська).
14.Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд) та методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А. Фурман).
15.Шкала депресії (адаптація Г.Балашова).
16.Методика діагностики рівня суб‘єктивного відчуття самотності (Д.Расел і М. Фергюсон).
4. Психологічне консультування учнів, батьків та педагогів.
Цей вид роботи спрямований на попередження суїцидальної поведінки, булінгу, формуванню позитивних життєвих цілей, розвитку стресостійкості та збереження психічного здоров’я учнів, сприяння формуванню довірливих батьківсько-дитячих відносин та побудови конструктивного діалогу між учнями, педагогами та батьками.
5. Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій:
- навчання технік керування емоціями, зняття м’язового й емоційного напруження;
- навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська);
- розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання;
- консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.
6.Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів - постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.
7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю - рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.
До характерологічних особливостей суїцидентів відносять:
1. Підвищену напруженість потреб, що виражається в необхідності неодмінного досягнення поставленої мети.
2. Підвищену потребу в емоційній близькості, залежність від близької людини, коли власне «я» розчиняється і сприймається лише в парі «я – вона» або «я – він», а все життя будується на значущих стосунках.
3. Низьку здатність особи до утворення будь-якого роду компенсаторних механізмів, невміння ослабити фрустрацію.
4. Застрягання на власних невдачах, гостре їх переживання, песимістичний настрій на майбутнє.
5. Егоцентризм; занурення підлітка в себе, зосередженість на своєму внутрішньому світі. Підлітки, з порушенням сфери міжособистісних стосунків, замкнуті і нетовариські.
6. Аутоагресивні підлітки – негативне відношення до себе, прагнення завдавати собі шкоди і заподіювати біль.
Індикатори, які свідчать про зростаня суїцидальних тенденцій серед підлітків.
Ситуаційні індикатори. Будь-яка життєва ситуація, що суб’єктивно сприймається людиною як криза, може вважатися ситуаційним індикатором суїцидального ризику:
- смерть коханої людини;
- сексуальне або регулярне фізичне насильство;
- грошові борги;
- каяття за скоєне правопорушення;
- загроза тюремного ув’язнення;
- загроза фізичної розправи;
- отримання тяжкої інвалідності;
- невиліковна хвороба і пов’язане з нею очікування смерті;
- нервовий розлад;
- шантаж;
- систематичні побиття;
- публічне приниження;
- колективне цькування;
- самотність, туга, втома;
- релігійні мотиви тощо.
Поведінкові індикатори суїцидального ризику:
- Втеча з дому, тривале перебування на самоті, безцільне блукання тощо.
- Помітне зниження повсякденної активності, загальмованість.
- Самоізоляція від інших людей і соціальних контактів.
- Недотримання правил особистої гігієни, догляду за зовнішністю.
- Вибір тем розмови і читання, пов’язаних зі смертю та самогубствами.
- Часте прослуховування жалобної або сумної музики.
- «Наведення ладу у справах» (врегулювання конфліктів, листи до родичів та друзів, дарування особистих речей).
- Будь-які раптові зміни в поведінці й настроях, які віддаляють підлітка від близьких.
- Схильність до невиправдано ризикованих вчинків, часте самотравмування.
- Відвідування лікаря без очевидної необхідності.
- Підвищення больового порогу (іноді підлітки хизуються тим, «що їм не боляче»).
- Порушення дисципліни або зниження якості навчання і пов’язані з цим неприємності.
- Беземоційне розставання з дорогими речами.
- Байдужість до колись значущих речей, людей, стосунків.
- Емоційна нечутливість, неемпатійність.
Комунікативні індикатори:
- Прямі або непрямі повідомлення про суїцидальні наміри.
- Запевнення в безпорадності та залежності від інших.
- Здійснення різного роду ритуалів прощання.
- Повідомлення про конкретний план суїциду.
- Систематичне самозвинувачення.
- Амбівалентна оцінка важливих подій.
- Повільна, маловиразна мова. Когнітивні індикатори
- Дозвільні установки відносно суїцидальної поведінки.
- Негативні оцінки своєї особистості, навколишнього світу і майбутнього.
- Уявлення про світ як місце втрат і розчарувань.
- Уявлення про майбутнє як про безперспективне та безнадійне.
- «Тунельне бачення» – нездатність побачити інші прийнятні шляхи вирішення проблеми, крім суїциду.
Емоційні індикатори:
- Амбівалентність у ставленні до життя.
- Байдужість до своєї долі, пригніченість, безнадійність, безпорадність, відчай.
- Переживання стану горя.
- Ознаки депресії;
- Провина або відчуття невдачі, поразки.
- Надмірні побоювання або страхи.
- Відчуття власної малозначущості, нікчемності, непотрібності.
- Неуважність або розгубленість.
Десять кроків із запобігання самогубства у шкільному середовищі (поради дорослому):
Якщо ви виявили дитину із явними ознаками суїцидальної поведінки:
Крок 1-й: Повідомити департамент (управління, відділ) освіти міської ради.
Крок 2-й:Практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.
Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.
Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.
Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.
Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет школяра» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в міський центр практичної психології і соціальної роботи або методисту, який відповідає за роботу психологічної службу міста/району/ОТГ по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.
Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.
Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти (перенаправити) кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.
Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».
Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказана вище). Затвердити план дій наказом по школі.
У випадку завершеного суїциду треба організувати системну групову роботу (40-годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.
Рекомендації батькам під час існування суїцидального ризику.
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне:
- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.
Нагадуємо телефони гарячих ліній:
- Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00),
- телефон довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.
Звертаємо увагу! Рекомендований інформаційно-освітній ресурс Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби – dnmcps.com.ua для використання нормативно-правових документів, методичних рекомендацій, посібників, діагностичного інструментарію щодо профілактики суїцидальних проявів та ознайомлення з діяльністю гарячих ліній, громадських, державних організацій і доступу до їх послуг.
Робота психологічної служби закладу освіти в ІІ півріччі 2019-2020 навчального року щодо профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків та учнівської молоді адаптована за методами та формами до режиму дистанційної роботи, посилена та спрямована на :
- виявлення відхилень в поведінці, міжособистісних проблем в спілкуванні з однолітками та дорослими;
- формування позитивних мотивів міжособистісних відносин;
- виховання навичок безпечної поведінки;
- формування поведінки дитини, що відповідає загальноприйнятим нормам і правилам;
- підвищення рівня інформованості адміністрації, педагогів, батьків щодо профілактики суїцидальних та негативних проявів поведінки серед підлітків та учнівської молоді;
- зменшення конфліктних ситуацій серед учнівського середовища відновними техніками (медіація, коло).